Досвід роботи

ІНТЕРАКТИВНЕ НАВЧАННЯ НА УРОКАХ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ЯК ЕФЕКТИВНИЙ ЗАСІБ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

                                                      ПЕРЕДМОВА

Уроки зарубіжної літератури – це  науково організована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

Одним із кроків підвищення ефективності уроку літератури є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Саме так вважає автор роботи «Інтерактивне навчання на уроках зарубіжної літератури як ефективний засіб соціалізації  особистості» Вовк Лариса Леонідівна.

У даній роботі автор з’ясовує загальну суть інтерактивного навчання; розкриває шляхи вдосконалення сучасного уроку світової літератури;  ділиться досвідом проведення уроків з використанням інтерактивних технологій навчання.

                                    

                                            ЗМІСТ

Передмова……………………………………………………………………………….3

Розділ 1

             СУТЬ ІНТЕРАКТИВНОГО НАЧАННЯ………………………………..........5

Розділ 2

             ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ………………………………………………………………………………………….10

Література

Додаток1.  Фотоколаж фрагментів уроків зарубіжної літератури із застосуванням різних форм інтерактивного навчання………………………...................................18                                                         

Додаток 2. Практичне використання технологій                                              

                        інтерактивного навчання……………………………………………...22

Однією  з  істин  моєї  педагогічної  віри  є  безмежна  віра  в  виховну  силу книги.  Школа  –  це  насамперед  книга.  Виховання   – насамперед  слова,   живі  людські  відносини.  Книга  –  це  могутня  зброя. Розумна, натхненна,  книга  часом  вирішує  долю  людини.

В.О.Сухомлинський

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Одним із кроків підвищення ефективності уроку літератури є впровадження разом із традиційними методами навчання інтерактивних технологій навчання. Ефективними вважають уроки з використання інтерактивних технологій навчання, які активізують процес особистісно-зорієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.

Сучасний урок зарубіжної літератури – це особливо організована, науково обгрунтована й результативна праця всіх учнів у співтворчості з учителем, яка розвиває творчі здібності учнів; сприяє здобуванню знань учнями самостійною роботою думки; диференціює та індивідуалізує процес навчання; стимулює роботу з додатковою літературою; розвиває аналітичне мислення, вміння робити узагальнення; формує в учнів навички самооцінки та самоконтролю своєї навчальної діяльності.

                       Актуальність досвіду:

· інтенсифікація та оптимізації навчального процесу;

· підвищення ефективності уроку як основної одиниці навчально-виховної   діяльності;

· активізації навчальної діяльності учнів на уроках світової літератури, підвищення інтересу  до предмета та читацької активності;

· можливість розвитку навичок самостійної та спільної діяльності;

· забезпечення оптимізації соціально - особистісного росту школяра, формування  готовності до  подолання труднощів навчання та життя, стійкості до стресів і  життєвих негараздів;

· формування компетентної дієздатної особистості;

· підвищення мотивації навчання.

                  Урок  світової літератури  вимагає  переосмислення  приорітету  методів,  прийомів  та  видів  навчальної  діяльності,  розширення  їхньої  методичної  палітри.  Без  інтерактивних  видів  та  форм  роботи  тут  не  обійтись.

Досліджуючи  проблему «Інтерактивне навчання на уроках світової літератури як ефективний засіб соціалізації особистості»  я переконалася в тому, що  потрібно  намагатися  створити  такі  умови,  за  яких  був  би  ефективним  обмін  знаннями,  ідеями,  способами  діяльності  між  усіма  учасниками  навчально-виховного  процесу.  Атмосфера  доброзичливості  та  взаємної  підтримки  на  такому  уроці  обов’язкова.  Впевнилася, що  використання  інтерактивних  прийомів  на  уроках   світової  літератури  передбачає  спільне  розв’язання  навчальної  проблеми  на  основі  аналізу  художнього  твору.

Зміни життя в сучасному світі вимагають і змін мети та призначення сучасної освіти. Знижується функціональна значущість і привабливість традиційної організації навчання, передача «готових» знань від учителя до учня перестає бути основним завданням навчаль­ного процесу. Формуються сучасні уявлення про фундаментальність освіти, отримавши яку, людина здатна самостійно працювати, вчитися і переучуватися.

                      Теоретична база досвіду

Вчені-дослідники, вчителі-новатори вважають, що у центрі уваги сучасної освіти мають бути не стільки навчальні предмети, скільки способи мислення і діяльності школяра. Тобто, необхідно навчити ди­тину критично мислити, вирішувати складні проблеми шляхом аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати і враховувати альтерна­тивні думки, приймати виважені рішення, дискутувати, спілкуватися з іншими людьми.

Тому для науковців і вчителів актуальним залишається питання, як викладати і навчати, як вчити і вчитися, щоб зробити ефективним процес навчання?

 Обґрунтовуючи практичну значущість і актуальність представленого педагогічного досвіду, спираюся на праці  таких видатних педагогів та науковців, як О.Пометун, Л.Пироженко, Л.Занков, К.Левін, О.Уварова, Т.Вольфовська, Г.Сазоненко, О.Савченко .

Вищевказані науковці стверджують, що методи активного та інтерактивного навчання мають між собою багато спільних рис, але методи інтерактивного нав­чання можна розглядати як найбільш сучасну форму активних методів навчання.

Клас — це навчальний колектив, — зазначав Л. Занков, — де за умови правильно організованої роботи кожен учень вносить у загальне життя щось своє, оригінальне. Тому формування класу тільки зі слабких учнів позбавляє їх того багатства, яке приносить робота пліч-о-пліч з сильними дітьми, сприяє розвитку у них «почуття неповноцінності», «почуття провини». Для сильних дітей відокремлення від слабких також шкідливе: вони не мають можливості оцінювати себе на будь-якому іншому тлі, крім собі подібних.

Одним з принципів гуманної педагогіки є принцип розвитку усіх учнів — і сильних, і слабких, що є можливим за умов співпраці дітей, різних за рівнем розвитку.

Спільна діяльність учнів у процесі пізнання, засвоєння навчального матеріалу означає, що кожний робить у цей процес свій особливий індивідуальний внесок, що іде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Причому відбувається це в атмосфері доброзичливої і взаємної підтримки, що не тільки дає змогу отримувати нові знання, а й розвиває саму пізнавальну діяльність, переводить її на більш високі форми кооперації та співпраці. «Легше змінити індивідів, зібраних в групі, ніж змінити кожного з них окремо», — писав К. Левін.

На думку О. Уварова, актуальність технологій співпраці визначаєть­ся двома причинами. По-перше, спільна діяльність є основою розвитку демократичного суспільства, до життя в якому необхідно готувати лю­дину з дитячих років. По-друге, технологізація суспільства, розвиток інформаційних засобів відсунули на другий (а, можливо, і третій) план такі звичні для дитини види діяльності, як ігри з однолітками, участь у гуртках, де вона могла отримати соціальний досвід життя. Саме тому школа стала основним джерелом для набуття дитиною молодшого шкільного віку інтерактивних вмінь.

Т. Вольфовська підкреслює значення інтерактивних вмінь як та­ких, що забезпечують гармонійне і творче входження особистості у суспільне життя. З огляду на роль інтерактивних умінь для розвитку особистості, їх можна об'єднати у дві групи. Перша група характеризує людину з точки зору її відповідальної особистісної автономії і охоплює самоконтроль, самооцінку, самопрезентацію, орієнтацію на власну систему оцінювання різних ситуацій. Друга група інтерактивних умінь визначає соціально-перцептивні та операційно-технологічні компо­ненти взаємодії особистості: здатність до контакту, налаштованість на згоду і толерантність, здатність конструювати різні моделі поведінки й користуватися ними, вміння бути лідером і підпорядковуватись, вміння підтримувати дружні стосунки (кооперативні вміння) тощо.

Г. Сазоненко визначає інтерактивне (кооперативне) навчання як багатомірне явище, оскільки «воно розв'язує одночасно три завдання: навчально-пізнавальне (конкретна дидактична мета), комунікативно-розвивальне (пов'язане з загальним емоційно-інтелектуальним фоном процесу пізнання) і соціально-орієнтаційне (результати якого прояв­ляються за межами навчального часу і простору)».

                   Суть інтерактивного навчання

Інтерактивне навчання — це діалогове навчання, яке заперечує домінування як одного виступаючого, так і однієї думки над іншою.

Воно передбачає:

·             постійну, активну взаємодію, взаєморозуміння учителя та всіх учнів класу — учасників процесу навчання;

·             вирішення загальних, але значущих для кожного учасника завдань, проблем;

·             рівноправність учителя й учнів як суб'єктів навчального процесу.

Інтерактивне навчання має на меті:

·             створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;

·             формування у молодших школярів як предметних, так і загально-
навчальних умінь та навичок;

·             надання можливості кожному учню розуміти і рефлексувати з
приводу того, що він знає і думає;

·             вироблення життєвих цінностей;

·             створення атмосфери співпраці, взаємодії;

·             розвиток комунікативних якостей і здібностей;

·             створення комфортних умов навчання, які б викликали у кожного учня відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захи­щеності, неповторності, значущості.

Інтерактивне навчання передбачає:

·             моделювання життєвих ситуацій;

·             вирішення творчих завдань;

·             використання розминок (енергізаторів);

·             використання рольових ігор;

·             спільне розв'язання проблем тощо.

Що ж дає впровадження методів інтерактивного навчання різним суб'єктам навчального процесу?

 Для кожного конкретного учня:

·             усвідомлення залучення до спільної праці;

·             розвиток особистісної рефлексії;

·             становлення активної, суб'єктної позиції у навчальній (чи іншій діяльності).

Для навчальної мікрогрупи:

·             розвиток навичок спілкування і взаємодії у малій групі;

·             формування ціннісно-орієнтаційної єдності групи;

·             заохочення до гнучкої зміни соціальних ролей залежно від ситуації;

·             прийняття морально-етичних норм і правил спільної діяльності.

Для учнівського класу:

·             формування класного колективу як групової спільноти;

·             підвищення пізнавальної активності учнів класу;

·             розвиток навичок аналізу і самоаналізу в процесі групової рефлексії.

Для зв'язку «клас —учитель»:

·             нестандартна побудова навчального процесу;

·             багатомірне засвоєння навчального матеріалу;

·             формування мотиваційної готовності до міжособистісної взає­модії у навчальних та позанавчальних ситуаціях.

                        Професійна позиція вчителя

Використання інтерактивної стратегії змінює роль і функції вчите­ля — він перестає бути центральною фігурою і лише регулює навчаль­но-виховний процес, займається його загальною організацією, визначає загальний напрям (готує до уроку необхідні завдання, формулює пи­тання для обговорення у групах, контролює час і порядок виконання наміченого завдання, дає консультації, допомагає в разі серйозних утруднень).

У ході інтерактивного навчання вчитель не повідомляє дітям готові істини, рішення, висновки, а організовує навчальний процес таким чином, щоб учні в ході самостійного пошуку ідей та їх обговорення навчали один одного; допомагає створити атмосферу підтримки, взає­морозуміння, терпимості, дружелюбності. Не менш важливою є роль позиції вчителя. Учні мають відчувати його доступність, відкритість у спілкуванні, віру у здібності кожного, довір'я, уміння поставити себе на місце учня і побачити ситуацію його очима, співпереживання, співчуття.

Використання інтерактивних методів навчання вимагає певної зміни в житті класу, а також часу для підготовки, як від учнів, так і від учи­теля. Разом з тим, потрібно розуміти, що використання інтерактивних методів не є самоціллю. Це лише засіб, який сприяє створенню на уроці атмосфери співпраці, взаєморозуміння.

Як зазначає О. Савченко, «не варто шукати універсальні методи, ефективні для будь-яких ситуацій уроку». Продовжуючи її думку, під­креслюю, що, по-перше, жодний метод не є універсальним, оскільки має свої плюси і мінуси. А, по-друге, ефективність методу визначається не його назвою, а такими факторами, як:

· правильність добору методу (за принципом: у потрібному місці — в потрібний час);

·             дотриманням методики його проведення.

Для ефективного застосування інтерактивних методів, з метою охоп­лення всього необхідного обсягу матеріалу і глибокого його засвоєння, педагог має ретельно планувати свою роботу:

·             використовувати методи, адекватні вікові учнів і їхньому досвідові роботи з інтерактивними методами;

·             давати завдання учням для попередньої підготовки: прочитати, обміркувати, виконати самостійні підготовчі завдання;

·             добирати для заняття таку інтерактивну вправу, яка давала б учням «ключ» до засвоєння теми;

·             упродовж інтерактивної вправи давати учням час для обмірко­вування завдання, щоб вони сприйняли його серйозно, а не виконали механічно;

·             враховувати темп роботи кожного учня і його здібності;

·             на одному занятті використовувати один-два (максимум) інтер­активних методи, а не їх калейдоскоп;

·             проводити неквапливе обговорення за підсумками виконання інтерактивної вправи, у тому числі актуалізуючи раніше вивчений матеріал;

·             можна акцентувати увагу й на іншому матеріалі теми, якого ін­терактивна вправа прямо не торкається;

·             проводити експрес-опитування, самостійні роботи з різних тем, що не розглядалися в інтерактивному завданні.

Класифікація інтерактивних методів навчання

В основу класифікації інтерактивних методів навчання науковця­ми покладені ті чи інші ознаки цих методів.

Так, М. Кларін класифікує інтерактивні методи навчання за прин­ципом активності:

·             фізична (зміна робочого місця, виконання записів, малювання тощо);

·             соціальна (ставлення запитань, формулювання відповідей тощо);

·             пізнавальна (доповнення відповідей, виступ, самостійний пошук розв'язання проблеми тощо).

О. Пометун і Л. Пироженко об'єднують форми інтерактивного навчання у чотири групи, залежно від мети уроку та форм організації навчальної діяльності учнів:

·             кооперативне навчання (робота в парах, трійках, карусель, ро­бота в малих групах, акваріум тощо);

·             колективно-групове навчання (мікрофон, незакінчені речення, мозковий штурм, «навчаючи — вчуся», «ажурна пилка» та ін.);

·             ситуативне моделювання (імітаційні ігри, рольова гра, драма­тизація та ін.);

·             опрацювання дискусійних питань (метод ПРЕС, «займи пози­цію», «дискусія» тощо).

М. Скрипник у свою класифікацію інтерактивних методів навчання поклала такий принцип навчання, як взаємодія — діалог. Дослідниця визначає наступні інтерактивні методи навчання:

·             інформаційні («Моє ім'я», «Весела Віра», «Перше знайомство», «Хвилина мого життя», «Паперові літаки», «Мені подобається...», «Іменні жетони»);

·             пізнавальні («Від А до Я»);

·             мотиваційні («Мої очікування», «Лист до самого себе», «Само­оцінка», «Інтерв'ю»);

          Будуючи свої уроки світової літератури, насамперед:

· передбачаю розв’язання різноманітних творчих завдань, спрямовую учнів на пошукові види робіт: бесіду за проблемними запитаннями, усне малювання, обговорення іншого фіналу твору;

· ураховую вікові особливості учнів і послідовно ускладнюю форми роботи;

· залучаю до роботи на уроці всіх учнів, забезпечую участь кожного з них у групових та колективних формах роботи;

· використовую інтерактивні види та форми роботи: засідання прес-клубу, створення реклами за прочитаним твором, дискусія, семінар, рольова гра, літературна подорож, шкільна лекція в старших класах;

· ставлю учня у позицію творця.

        Для  застосування  інтерактивного  навчання:

Ø     даю  завдання  учням  для  попередньої  підготовки,  випереджальні  домашні  завдання:  прочитати,  продумати,  вибрати,  виконати  самостійно  підготовлені  завдання  ( ілюстрації,  вікторини,  кросворди);

Ø     ретельно  відбираю  до  уроків  такі  інтерактивні  прийоми,  які  дають  учням  ключ  до  освоєння  теми;

Ø     під  час  інтерактивних  вправ  даю  учням  час  подумати  над  завданням,  сприйняти  його  серйозно;

Ø     спокійно  й  глибоко  обговорюємо  підсумки  виконання  інтерактивних  вправ;

Ø     практикую  експрес-опитування  з  метою  виявлення  інтерактивних  вправ,  які  найбільше  подобаються  учням.

        

 ЗАСТОСУВАННЯ ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ ЯК ОДИН ІЗ ШЛЯХІВ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УРОКУ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Найуживанішими в практиці моєї роботи є наступні інтерактивні види та форми робіт.

Учні  із  задоволенням  працюють  над  «Гронуванням» або складанням «Асоціативних кущів», «Асоціативних рядів»,  «Сенканами» , «Кубуванням».  Так  у  9  класі  урок-образ,  присвячений  творчості  Е.А.Т.Гофмана,  мав  назву  «Карнавал  у  Гофмана».  Саме  незвичайність  світу  письменника-декоратора  дала  право  використати  стихію  карнавалу  як  ключ  до  розуміння  світу  автора  й  організувати  урок-фантазію.  Уже  на  початку  уроку  починає  «працювати»  прийом  «Гронування» ,  допомагаючи  учням  відповісти  на  запитання:  «Яким  ми  бачимо  карнавал?».  Учнівські  асоціації ,  уявлення,  бачення  записуються  на  дошці  та  в  зошитах – і створюється  схема. «Гронування»  вимагає  простої  геометричної  схеми,   учні  середнього шкільного  віку  здатні  впоратись  з  ним,  створюючи  різні  художні  варіанти:  це  і  справжнє  гроно  винограду  (багаторівневе  гроно),  і  зоряне  небо,  і  пелюстки  квітки,  і  частинки  будівлі. Ефективним є складання «Асоціативних рядів» при короткій характеристиці головних героїв твору. Так, наприклад, учні 5 класу складають «Асоціативний ряд» до образу Тома Сойєра .

 Асоціативне  гроно  ефективно  використовується  на  етапі  актуалізації  та  усвідомлення  знань.

З  метою  розвитку  критичного  мислення  учнів  використовую  прийом  «кубування»,  який  дає  змогу  зрозуміти  явище  (предмет)  у  шести  площинах.

Пропоную  учням  відповісти  на  шість  запитань:

1.Опиши  це

2.Підбери  асоціаціації

3.Порівняй  це

4.Проаналізуй  це

5.Застосуй  це

6.Знайди  аргументи  «за» і «проти»

Так  у  5  класі,  підсумовуючи  роботу  над  образом  Снігової  королеви,  наші  спостереження  «Таємниці  Снігової  королеви» оформляємо  за  допомогою  «кубування»:

Наприклад:

Снігова  королева – це загадкова  героїня  казки  Г.К.Андерсена.

Снігова  королева – віхола – холод – морозне  вікно – самотність – байдужість – крига – зірка – політ – сніжинки.

Наче  таємнича  мелодія  зимової  віхоли.

Із  білого  снігу,  льоду, заметілі,  шепоту  сніжинок,  зимової  тиші.

«За» - збагачує  сприйняття  зимової  природи  таємничістю,  вишуканістю.  «Проти» -  це  холодна  краса,  яка  живе  лише  за  гармонією  і  правильністю,  але  не  для  любові,  добра  і  тепла  людських  стосунків.

Збагатити  уяву  «наблизитись  до  таємниць  зими,  до  розуміння  зовнішньої  і  внутрішньої  краси.

Дану  методику  можна  застосувати  на  етапі  усвідомлення,  закріплення  та  контролю  знань.

Пробудити  пізнавальний  інтерес  учнів   мені краще  вдається  шляхом  постановки  проблемних   запитань  або  проведенням  «мозкового  штурму»  проблеми.  Дані  прийоми  спонукають  учнів  виявляти  творчу  увагу,  дають  їм  можливість  вільно  висловлювати  свої  думки,  генерувати  ідеї.  Для  цього  заохочую  кожну  оригінальну  думку,  допомагаю  учням  вільно  висловлюватись,  не  поспішаючи  з  висновками,  хоча  в  кінці  проблемного  обговорення  обов’язково  слід  підбивати  підсумки.  Наприклад, оглядовий  урок  з  теми  «Доба  Середньовіччя як  етап  розвитку  світової  культури»   починаю  із  проблемного  запитання:

«Часто  до  терміна  «Середньовіччя»  додають  епітет  «темне».  Чи  доречний  тут  цей  епітет?».

Найкращим  «інструментом»,  щоб  спонукати  учня  до  розмірковування  над  темою  є  прийом  «сенкан»,  п’ятирядковий  неримований  вірш,  який  будується  за  певним  алгоритмом:

 1  рядок – одне  слово-тема  (іменник)

2  рядок – два  слова  (прикметники, означення  теми)

3  рядок – три  слова (дієслова, активність, дія)

4  рядок – чотири  слова  (фраза,  якою  висловлюється  розуміння  теми)

 5  рядок – одне  слово  (іменник – синонім,  асоціація  до  теми)

Ангел

Святий,   чистий.

Охороняє,  застерігає,  допомагає.

Призначений  для  захисту  людей.

Світло.

У  своїй  практиці  на  заключному  етапі  уроку  дуже  часто  звертаюсь  до  методу  «Незакінчених  речень»,  який  дає  можливість  учням  висловлювати  власні  ідеї,  порівнюючи  їх  з  іншими.  Учні  почуваються  на  занятті  вільно,  вчаться  висловлювати  свої  думки  коротко,  але  по  суті  й  переконливо.  Я  формулюю  незакінчене  речення  і  пропоную  учням  закінчити  його.  Кожен  учасник  повинен  починати  свій  виступ  із  запропонованої  формули.  Наприклад:

 «На  сьогоднішньому  уроці  для  мене  найбільш  важливим  відкриттям  було…»

 «Ця  інформація  дозволяє  нам  зробити  висновок…»

 «Цей  твір  навчив  мене…»

 «Це  мій  улюблений  герой,  тому  що…»

 Опитую  всіх,  а  якщо  хтось  не  може  висловитись,  даю  йому  можливість  виступити  наприкінці  опитування.  При  цьому  найслабші  учні  прагнуть  висловити  думку,  навіть  якщо  вона  вже  звучала.

 Ефективним  вважаю  метод  «Усного  ланцюжка».  Під  час  підготовки  до  вивчення  біографії  письменника  учні  отримують  завдання:  продумати  запитання.  Отже,  на  уроці  учні  ставлять  один  одному запитання.  Спочатку  я  націлюю  учнів  на  те,  щоб  запитання  адресувалися  найслабшим  учням.  Якщо  в  учня  немає  відповіді,  то  надаю  йому  можливість  виправитись,  тобто  при  цьому  методі  обов’язково  слід  повертатись  до  слабшого.  Підключивши  до  роботи  активних  учнів,  урізноманітнюю  варіанти ланцюжка: учні  ставлять  запитання  один  одному  по  порядку; той, хто ставить  запитання,  визначає  самостійно,  або  з  допомогою  вчителя  того,  хто  буде  відповідати;

 викликаю  учня  до  дошки,  а  всі,  хто  бажає,  ставлять  йому  запитання;

 Подібним  видом  діяльності  є  «Методика  взаємних  запитань»,  яка  надає  можливість  учням  бути  в  ролі  вчителя.  Алгоритм  роботи:  учень  задає  запитання  сусіду  по  парті.  Отримавши  відповідь,  коригує  її,  а  у  відповідь  отримує  зустрічне  запитання  й  дає  на  нього  відповідь.

Щоб  урізноманітнити  роботу  із  запитаннями,   проводжу  їх  у  ролі  конкурсу  «Так»  чи  «Ні».  Кожна  правильна  відповідь  оцінюється  одним  балом.Наприклад:

          1.Марк Твен – справжнє ім’я та прізвище письменник.

  2.Марк Твен – американський письменник.

  3.Народився в селі Флорида.

  4.Більшість персонажів повісті насправді проживали в місті Ганнібал.

  5.Перша робота письменника – помічник кухаря.

  6.Був помічником лоцмана на пароплаві, що ходив по річці Амазонці.

  7.Марк Твен – насправді це річковий термін.

  8. Робота на річці закінчилася через початок Громадянської війни.

  9.У 1867 році Марк Твен відвідав місто Одесу.

  10.Марк Твен більш відомий як журналіст, а не письменник.

  Гра  вимагає  від  учнів  зосередженості,  уваги,  знання  з  тієї  чи  іншої  теми.

На  уроках  перевірки  рівня  компетентності  школярів  застосовую  прийом  «Порушена  послідовність».  Ця  форма  роботи  спрямована  на  перевірку  знання  учнями  художнього  твору. Зразок  використання  даного  прийому  на  уроці  світової  літератури  в  6  класі  за  романом  Ж.Верна  «П’ятнадцятирічний  капітан».

Учитель:  Перед  уроком  мені  принесли  листа.  Виявляється  цей  лист  прислав  Негору. «Привіт  від  работоргівця!  Я  впевнений,  що  ви  не вирушите  у  плавання,   бо  я  порушив  послідовність  подій  у  романі  і  ви  ніколи  не  зможете  відновити  її.  І  тому  нещастя  будуть  переслідувати  вас  протягом  усієї  подорожі.»

 Читаємо:

Нам  потрібно  довести,  що  ми  уважні  читачі,  і  все  ж  таки  розпочнемо  своє  плавання.

 1.Шхуна-бриг  «Пілігрим»

 2.Дік  Сенд.

3.Врятовані  з  «Вальдека».

4. «С.В.»

5.Кит  на  обрії.

6.Напівзатоплене  судно

7.Капітан  Сенд.

Активізувати  навчальну  діяльність  учнів  допомагають  рольові  (імітаційні) ігри,  мета  яких   визначити  ставлення  до  конкретно  життєвої  ситуації,  набути  досвіду  шляхом  гри,  вчитися  співчувати  іншим.

Роботу  над  навчанням  учнів  дискутувати  починаю  з  невеличкої  технології  «Метод  ПРЕС».  Вона  навчає  виробляти  й  формулювати  аргументи,  висловлювати  думки  з  дискусійного  питання  у  виразній  і  стислій  формі,  переконувати  інших.

О.Генрі  стверджував:  «Треба  прагнути  бути  людиною, незважаючи  на  всю  жорстокість  навколишнього  світу,  і  це  можливо».  Діти,  чи  погоджуєтесь  ви  з  думкою  американського  письменника.

 Нізамі  вважав,  що  царство  справедливості  має  бути  зведене  спершу  в  душах  людських  і  лише  потім  у  реальному  житті  на  землі.  Чи  погоджуєтесь  ви  з  цим  твердженням?

Належне  місце  на  уроці  має  дискусія,  яка  є  важливим  засобом  пізнавальної  діяльності  учнів  у  процесі  навчання,  допомагає  публічно  обговорювати  якесь  спірне  питання, сприяє розвитку  критичного  мислення,  поглиблює  знання  з  обговорюваної  теми,  дає  можливість  визначити  власну   позицію  учнів.  Для  розв’язання дискусійних  питань  використовую  методи  «Займи  позицію»,  «Зміни  позицію»,  «Карусель».

Для  оперативної  перевірки  засвоєння  прочитаного  твору,  перевірки  знань  з  вивченої  теми  проводжу  літературні  диктанти,  тестування,  експрес-опитування, провакаційні  запитання  «Лови  помилку».

Ефективним на уроках світової літератури є написання літературних  диктантів.  Наприклад, за  романом  В.Гюго  «Собор    Паризької  Богоматері»

Роман  «Собор  Паризької  Богоматері»  був  написаний  у … .  Його  автор - … . Головним  героєм  твору  є  … .  За  жанром  це  … .  Письменник  звернувся  до  часів  Середньовіччя  тому,  що… .  Німим  свідком  подій,  пам’яткою  архітектури  та  мистецтва  у  творі  є  … .

Для  спільного  розв’язання  навчальних  проблем  на  основі  аналізу  художнього  твору  вдаюся  до  роботи  в  малих  групах.  Вони  можуть  бути  статичними  та  динамічними  .  Учні  у  формі  репортажу  з  місця подій,  зустрічі  з  цікавими  людьми  (героями  творів)  переказують  окремі  частини  літературних  творів,  перевіряють  домашню  роботу  або  завдання,  які  виконують  на  уроці.

Дуже  часто  для  вивчення  творчості  письменника  за  програмою  відводиться  дві  години.  Звичайно,  за  такий  короткий  час  неможливо  всім  учням  засвоїти  матеріал  в  повному  обсязі.  Тому  в  таких  випадках  я  об’єдную  учнів у  малі  групи. Продуктивним  вважаю  залучення  учнів  до  роботи  в  малих  творчих  групах.  На  початку  вивчення  теми  учні  об’єднуються  в  групи  за інтересами  і  отримують  відповідні  завдання:

 А – «Знавці  літератури» - скласти  вікторини,  кросворди,  тести  за  змістом  творів,  що  вивчаються.

 Б – «Художники-ілюстратори» - виконати малюнки-ілюстрації  до  творів.

 В – «Актори» - підготувати  інсценізацію  ключових  уривків  твору,   переказ  від  першої  особи.

На наступних  уроках  учні презентують  результати  своєї  роботи,  що  вносить  в  урок  елемент  співтворчості,  виховує  в  школярів  бажання  самореалізації.

 Для  усвідомлення  вивченого  або  активізації  навчальної  діяльності  користуюся  інтерактивними  методами  презентації  та  реклами.  Вони  зацікавлюють  учнів  своєю  новизною  й  сучасністю;  розвивають  в  них  пам'ять,  кмітливість,  уважність,  винахідливість,  уміння  логічно  мислити,  комбінувати.  Причому  робиться  це  ненав’язливо,  в  захоплюючій  формі.

 Учні  об’єднані в  малі  групи,  які  вдома  колективно  створюють  рекламний  ролик  за  твором,  що  вивчається.  Вони  мають  продумати  мету,  адресата,  вид  такого  ролика.  А  в  класі  кожна  група   демонструє  свою  рекламу,  а  інші  аналізують  її  за  критеріями:

 Відповідність  реклами  художньому  тексту.

  Максимум  інформації  за  мінімальної  кількості  слів.

  Аргументованість.

  Доступність.

  Оригінальність.

Аналізуючи  рекламні  проекти,  учні  можуть  знову  звернутися  до  тексту,  вчаться  аргументувати  своє  бачення  твору,  обстоюють  власну  думку,  критично  реагують  на  зауваження.  І  головне,  все  це  відбувається  у  невимушеній  ігровій  формі.

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроків. Як правило, структура таких занять складається з п’яти елементів:

а) мотивація;

б) оголошення представлення теми та очікування навчальних результатів;

в) надання необхідної інформації;

г) інтерактивна вправа – центральна частина заняття;

д) підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.

  Урок літератури допомагає виховати читача, але його виховна функція реалізується не прямолінійно, не через формування якихось конкретних рис. Так, не варто ставити перед собою завдання виховати в учнів почуття патріотизму або любові до природи на основі того чи іншого твору. Головне, щоб цей твір був сприйнятий ними як художній, щоб він схвилював їх, збудив думки і почуття. А це обов'язково вплине на їхній світогляд, естетичне переросте в етичне.

Твір мистецтва не лише повідомляє, інформує,

                   а й провокує… естетичну діяльність читача, глядача, слухача.

                                                                                                        Д.Лихачов

                                            Результативність досвіду

Навчання за інтерактивною технологією ефективне і результативне. Воно розвиває інтелектуальну й духовну сфери особистості; сприяє створенню на уроці комфортного освітнього середовища; підвищує мотивацію до навчання; посилює активність та ініціативність учня на уроці; виховує самостійність; дає можливість учню самореалізуватися та самоствердитися; убезпечує навчання від механічності. Учні вміють: виконувати складні мисленнєві операції; відповідати на запитання високого рівня; інтерпретувати текст; виробляти свій контекст; самостійно навчатися.

Даний педагогічний досвід ще на початковій стадії був представлений на  районному  етапі Всеукраїнського конкурсу  « Вчитель року - 2004». Потім презентувала його  в електронному вигляді  та в мультимедійних слайдах під час  чергової атестації 2009 року та під час проведення районного семінару вчителів світової літератури та російської мови  Царичанського району. Також було здійснено випуск друкованої продукції по темі досвіду «Інтерактивне навчання на уроках світової літератури як засіб формування креативної особистості».  Вагомим підтвердженням результативності своєї роботи є показники якості - 46%,  та результативності-61%, а також переможці ІІ етапу учнівських олімпіад з російської мови та літератури:  2011/2012 н.р. – Тищенко Алла(7 кл.) –ІІ місце,2012/2013 н.р. – Черлат Наталія(8 кл.) – ІІ місце,2013/2014 н.р. – Авраменко Лілія(9 кл.) – ІІІ місце.

В позаурочний час основними напрямками реалізації власного педагогічного досвіду є проведення тижнів світової літератури, засідань у літературній вітальні.

                                              Висновки

Процес  навчання  не  автоматичне  вкладання  навчального  матеріалу  в  голову  учня.  Він  потребує  напруженої  розумової  роботи  дитини  і  її  власної  активної  участі  в  цьому  процесі.  Пояснення  й  демонстрації,  самі  по  собі,  ніколи  не  дадуть  справжніх,  стійких  знань.  Вважаю,  що  цього  можна  досягти  тільки  за  допомогою  інтерактивного  навчання.

Свою  діяльність  спрямовую  на  створення  системи  сприятливо-стимулюючих  умов  для  розвитку  особистості  школярів  на  уроках,  в  позакласній  роботі,  самоосвіті  учнів.

Впевнилась,   що  інтерактивні  методи,  подані  вище,  сприяють  підвищенню  ефективності  навчального  процесу,  покращенню  інтелектуального  розвитку  учнів,  оволодінню  ними  навичок  саморозвитку  особистості. Вони активізують розумову діяльність школярів, сприяють зацікавленню навчальним предметом, розвивають логіку та критичність мислення, мовленнєві уміння та  навички, допомагають проявити особисте «Я.

Загальні рекомендації щодо використання інтерактивних технологій навчання на уроках зарубіжної  літератури

ü     Заздалегідь  до  проведення  уроку  рекомендується  література,  забезпечується  знання  тексту – лише  в  такому  разі  дискусія  буде  ефективною,  а  доведення  істини  аргументоване  й  переконливе.

ü     На  першому  уроці  вивчення  творчості  письменника  треба  викликати  в  учнів  інтерес  до  постаті  митця – це  спонукатиме  до  інтенсивного  пошуку  найцікавішого  матеріалу  про  письменника,  до  читання  й  аналізу  його  творів.

ü     Учитель  зобов’язаний забезпечити  системний  підхід  у  викладанні  свого  предмета,  поступовість  упровадження  нових  технологій,  дозування  знань  за  принципом – від  простого  до  складного.

ü     Педагог  має  об’єктивно  оцінювати  відповіді,  ідеї,  аргументи  учнів,  тактовно  корегувати  і  спрямовувати  їхні  думки.

ü     Одне  з  важливих  завдань  учителя – створити  в  класі  ситуацію  успіху,  яка  дасть  змогу  розкритися  «замкненим  характерам»,  з’явитися  оригінальним  ідеям.

            

                        Список використаної літератури

1. Пометун О.І. Енциклопедія інтерактивного навчання.-К., 2007

2. Пометун О., Пироженко Л. Сучасний урок :інтерактивні технології навчання  - К.,2003.

3.Пилипенко В., Коваленко О. Особистісно орієнтовані технології у школі. – Харків, „Основа”, 2007

4.Токмань Г. Методи викладання літератури   в  їхній особистісній  спрямованості на учня // Дивослово. – 2004 - №2

5.Токмань Г. Сучасні навчальні технології та методи  викладання. Інноваційні технології : модульно – розвивальна система навчання //Дивослово - 2002. -№11

6.Фасоля А. Особистісно-зорієнтоване навчання : шлях становлення // Українська мова і література в школі.-2006.№5

7. Фасоля А.  Проблема методичного інструментарію.- //Дивослово. – 2005. - №9.

8. Фасоля А.  Особистісно-зорієнтований урок літератури – мета, зміст, технологія уроку // Дивослово. -2004 -  №8.

9. Варзацька Л., Кратасюк Л. Інтерактивні технології в системі особистісно – зорієнтованої освіти // Дивослово. -  2006. -  № 4.

10. Гриценко Л. Основні ідеї інтерактивного особистісно орієнтованого навчання // Завуч. – 2003. - №15.